Існує
три основних типи меренги - французька,
італійська та швейцарська. Французька
меренга готується простіше простого -
це по суті білки збиті з цукром. Італійська
меренга вимагає трохи вправності, так
як для неї необхідно приготувати цукровий
сироп правильної консистенції (118 оС)
і додати його під час збивання білків.
Для швейцарської меренги білки з цукром
збиваються на паровій лазні.
Спробувавши
всі види меренги я зупинилася на
швейцарській, так як вона сама щільна
і стійка, відмінно тримає форму, а
готувати її в кухонній машині з підігрівом
одне задоволення: не потрібно морочитися
з паровою лазнею; встановлюємо потрібну
температуру та швидкість - і все, через
8-10 хвилин меренга готова!
Швейцарська
меренга у "сирому" вигляді
використовується для різної випічки і
як основа для крему. А маленькі меренги
(діаметром 1-2 см) застигають/висихають
при кімнатній температурі, це дуже
зручно, не потрібно включати духовку і
витрачати зайву електроенергію. Такі
маленькі меренги можна використовувати
для декору тортів і тістечок або з'їсти
їх як цукерки :-)
